Моя земля

Зорі падають в ніч,
Несе степом журба,
Серед хижих облич,
Є твоя самота.
Ти блукав по лісах,
Ти зривався із гір,
Пив холодну росу,
Та струмком в небо тік. 
Твоя доля – журба,
Пісня сестри весни,
Там є дивні слова,
Там ще друзі живі.
Їх спокутує ніч,
Їх спокутує сон,
Ти їх бачиш живих,
Серед ликів ікон. 

Моя Земле, Україно, Де твої сини,
Що стояли за свободу, Земле де вони?
Вони бачили серцями, бачили в душі,
Як тебе топтали Земле твої вороги.
Нас хотіли підкорити, як рабів зламать,
Але марно хижі звірі, нас вам не здолать,
Тих часів ми є нащадки і живе в серцях,
Полум’яна рута в небі, й вільний птах козак. 

Моя Земля, моя Країна, моя кохана Україна,
Тебе люблю, тобі співаю, тебе у пісні прославляю.
Народ твій міцний, щирий, добрий; прошу за тебе я у Бога,
Щоб розцвіла моя Держава і щоб в народі ладно стало.
Багато ти страждання знала, але як квітка розквітала,
Серед журби, серед гоніння, стояла твердо, без тремтіння.
За тебе я у бій повстану, свій борг Землі своїй віддам я,
За те що виростила сина, моя ти рідна Ненько Україна.